УКРАЇНА БЕЗ УКРАЇНЦЯ

І.Б.-Т.

ПАМ’ЯТІ ІГОРЯ БОНДАРЯ
— Помер.
— От чего? — тревожно воскликнл Самгин.
— Паралич сердца.
— Он казался аполне здоровым.
— Сердце — коварний орган, — сказал Тагильский.
— Очень странная смерть, — откликнулся Самгин.
— Умная смерть, — решительно объявил товарищ прокурора.
— Ею вполне удобно и законно разрешается дело Зогтовой.
М.Горький. Жизнь Клима Самгина

...Здавалося б, все ясно і очевидно: ось – смерть, а ось – життя. А втім, виявляється, незрозуміле, як їх розрізняти. Все життя він був свято переконаний, що «всіх їх треба валити». Утім, завалили, як відомо його самого. Не ховаючись, цинічно, у власній хаті. Щоби іншим, значить «не повадно было», щоби всі бачили це і, хитаючи сумно головами, відходили від труни: «Прости, старик. Что можем мы//В сравненьи с тем, что могут с нами...»
Головне в цій смерті, як бачиться, –відмова від коментаря. Як кажуть комуністи і дзен-буддисти, коментувати будь-що у цьому житті взагалі безглуздо. Погано будеш спати. У цій Великій Зоні треба спинити думку і просто дивитися. Як убивають.
 

Книга 04 1998

ВІКТОР ЧЕПЕЛИК

НАМівці
На 72-му році життя не стало чудової людини, педагога, поета, професора кафедри основ архітектури і архітектурного проектування Київського національного університету будівництва і архітектури, автора альманаху «Артанія», одного із засновників Національної асоціації мистців, – Віктора Васильовича Чепелика.
Ім’я і твори В. Чепелика, дійсного члена Української академії архітектури, відомі далеко за межами України. Багато поколінь архітекторів пройшли школу видатного архітектурознавця, захоплено слухаючи його віртуозні, яскраві і насичені лекції з історії української та світової архітектури й образотворчого мистецтва.
Пан Віктор завжди був нам другом і порадником, утверджував українське життя в країні. Його кончина – велика втрата для нашої нації.

Книга 04 1998

РОМАН КРИП’ЯКЕВИЧ

Народився Роман Крип’якевич 26 жовтня 1925 року у Львові, в інтелігентній галицькій родині. Навчався у славній Львівській гімназії № 1, належав до молодіжної організації «Пласт». Закінчивши Львівську політехніку, довгий час працював науковим співробітником Західного наукового центру АН України; після захисту кандидатської дисертації став завідувати відділом, продовжував наукову роботу; був автором понад 80 наукових праць. За місяць до захисту докторської дисертації став однією із жертв репресій 1973 року.
Із активізацією наприкінці 80-х років демократичних рухів у колишній більшовицько-комуністичній державі влився у патріотичні організації – був одним із натхненників та засновників Товариства української мови, активним учасником відродження української «Просвіти» та Наукового товариства імені Шевченка, ініціатором створення Народного Руху України, академічної «Обнови».
З великим натхненням, самовідреченням і посвятою працював над науковою спадщиною свого батька – історика Івана Крип’якевича. 

Книга 04 1998

А Дмитрові Донцову – 115 років

Роман Коваль
Народився Дмитро Донцов 29 серпня 1883 р. у Мелітополі. За походженням українець. Член РУП і УСДРП. Репресований російським царським режимом за революційну працю. 3 1908 р. на еміграції в Галичині, де розвинув активну самостійницьку діяльність. В липні 1913 р. на Другому всеукраїнському студенському з'їзді у Львові накреслив програму протиросійської політики та проголосив гасло Самостійної України. Того ж року видав «Модерне москвофільство», «З приводу одніеїєресі» та «Сучасне політичне положення нації і наші завдання». Розуміючи, що Перша Світова війна – це шанс Україні отримати самостійність, Дмитро Донцов – серед тих, хто ініціює створення Союзу визволення України, більше того — стає першим Головою СВУ. Згоодом, в Берліні, провадив Українське пресове Вюро (1914-1916). В 1915 р. видав німецькою мовою «Die Ukrainishe Staatsidee und der Krieg gegеn Russiana». В 1916 р. у Берліні (Швейцарія) очолює Бюро народів Росії і видає його прес бюлетень.
 

Книга 03 1997

ПОВЕРНЕННЯ ГЕТЬМАНА СКОРОПАДСЬКОГО

Станіслав Бушак
В останні роки історія повертає нам імена багатьох незаслужено забутих чи напівзабутих особистостей, що були причетні до розбудови української національної ідеї на тому чи іншому етапі історичного буття нашого народу. Серед них однією з найбільш суперечливих та загадкових, і в той же час однією з найменш освітлених, є постать останнього гетьмана України Павла Скоропадського. Його істинний образ спотворено не лише більшовицькою пропагандою, але й оцінками багатьох відомих діячів українського руху доби Центральної Ради та Директорії. Лише тепер, після виходу книги «Павло Скоропадський. Спогади», можна сказати, що почався процес справжнього пізнання цієї видатної особистості та розвіювання цілого ряду міфів, пов'язаних із його іменем.
Життя Скоропадського є блискучою ілюстрацією того, як велична ідея розбудови української державності пробудила до активного політичного життя здавалось би назавжди втрачені для національної справи сили. 

Книга 03 1997

ДІАЛОГИ ПАМ’ЯТНІ

ДО 140-ЛІТТЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ОЛЕКСИ НОВАКІВСЬКОГО Й 40-ЛІТТЯ ХУДОЖНЬО-МЕМОРІАЛЬНОГО МУЗЕЮ ХУДОЖНИКА У ЛЬВОВІ
Любов Волошин, мистецтвознавець, завідувач ХММ О.Новаківського, заслужений діяч мистецтв України
Пристрасна й самобутня творчість О.Новаківського – одна з найяскравіших сторінок в українському мистецтві першої третини ХХ століття. Творчо переосмисливши уроки европейського імпресіонізму, модерну (сецесії) та експресіонізму, він витворив власний стиль малярського вислову, позначений натхненною темпераментністю пензля й національним чуттям кольору. Прометеївський бунт, переможна боротьба волі до життя і драматизм людського призначення – ось ті піднесені філософські інтонації, які притаманні всій малярській творчості О.Новаківського. В ній відобразився приголомшливо напружений і вщерть сповнений драматичного патосу, гіркоти й любови діалог мистця з життям.

Кн. 28-29 №3-4 2012