МАГІЯ БУДІВНИЦТВА ХАТИ

Михайло Красиш
Будівництво хати належить до тих подій у житті людини, коли напружуються усі зв’язки її з оточуючим світом – природним та людським. Що Космос людині і що людина Космосу найкраще з’ясовується тоді, коли має з’явитися нова істота – хата. Зв’язок її з Космосом наочний: адже за структурою вона є архаїчною моделлю Всесвіту (дах – небо, долівка – земля), а процес її побудови є своєрідним відтворенням процесу світобудови. При будівництві або іншій ремісничій праці обрядові дії є проявом аналогій між речами, що виготовляють, та різними елементами Космосу, а також тілом тварини та людини. Технологічний процес розумівся (звичайно, йде мова не про рефлексію майстрів, а про осмислення їх дій сучасними дослідниками, тому навряд чи варто вживати у даному випадку дієслова у минулому часі – М. К.) як символічне створення людини або всесвіту. При будівництві будинок співвідносится з концепцією людського життя. Однак, здасться, справа не у деяких аналогіях (може, і випадкових), а у відчуванні людиною себе невід’ємною часткою світу, що живе за єдиними загальними законами.

Книга 5 1999

ІЗ ГЛИБИНИ ВІКІВ

Марія Шнайдер-Сенюк 
Українська народна вишивка, при наявній спільності стильових ознак, надзвичайно багата на різновиди технік та семантичних образів. У центральній частині України, де проходили бурхливі суспільно-історичні процеси, змінювався світогляд і смаки людей. Разом з тим зазнавав змін образний і семантичний лад мистецтва, з’являлися нові техніки і технології та відходили у забуття старі.

Так, на початку XX ст. по Україні розповсюдилась техніка вишивки хрестиком, а мотив – чорно-червоні троянди. На Вінничині, замість традиційного ритмічного узору, на рушниках з’явився новітній: великими червоними трояндами в зеленому листі зашивається качалочковою гладдю увесь кінець рушника, що надає йому великої аляпуватості.
Але на окраїнах нашої української ойкумени, куди новітні віяння не так легко проникали, – у Карпатах, за болотами Полісся та в ярах південного Поділля, ще й тепер можна знайти витвори народного мистецтва, що донесли нам із глибини віків символіку, пов’язану з праслов’янськими віруваннями, з культом родючості, захистом людини від злих сил.

Книга 04 1998

ЗГАДУЮ…

Василь Корч, мистець, майстер витинанок
…Господиня майстерні – маленька, середнього віку жінка – привітно усміхнулася. З усього виглядало, що ми відірвали її від роботи. Похапцем поклавши вугіль на стільчик, де лежала коробочка з олівцями і тим-таки вуглем, витерла руки рушником і привіталася з нами. Мій товариш, Володимир Гарбуз, був уже знайомий із Галиною Олександрівною Зубченко, я ж уперше був у неї в робітні, та й узагалі вперше в майстерні художника. Я зацікавле- но роззирнувся – приміщення велике, просторе, добре освітлене, з високою стелею. На стінах, на антресолі, під стінами багато робіт. На одній зі стін, зашитій од підлоги до стелі фанерою, прикріплено велетенський малюнок на вохристому папері (пізніше я довідався, що то картон до мозаїки). Неподалік вікна – мольберт із великим планшетом, на ньому – два птахи в маґічному сплетінні тіл. Саме від цієї роботи відірвали ми своїм приходом господиню. Як з’ясувалося, ця робота – «Леґенда про вірність» – слугувала за символ пам’яті про чоловіка пані Галини, Григорія Дмитровича.

Книга 15 №2 2009