ДЕНЬ ТА НІЧ, АБО ШЛЯХАМИ НАШОЇ ПАМ’ЯТІ

Ярина Верес
Інсталяція художника Оксани Чепелик експонувалася у Французькому культурному центрі і являла собою щось на зразок кроку назустріч двох культур. Це своєрідне вітання Франції українською культурою, не менш (а якщо бути точнішими і озирнутися на наші корені, тобто Трипільську цивілізацію), а набагато більш древньою. Але інсталяцію не можна розглядати буквально як натяк. Звичайно, це більш глибоко філософськи мистецька праця. Це суміш підкреслено різних рівнів – скульптурно-живописних, історичних, філософських.
Тут відбулося свідоме денсування історії в просторі бібліотеки, де в вишуканому за дизайном інтер’єрі ми можемо натрапити на ірреально-реальну атмосферу, як на Подолі, де нове будівництво поєднується з будинками XIX століття і з забудовою часів Київської Русі, на що вказують не лише зсунута під кутом сітка кварталів, але й археологічні роботи. Динаміка зсувів – це і репліка подільскої ситуації, і свідоцтво бурхливого розкручування колеса історії. Таким чином, інсталюючи, мистець ніби протестує проти лінійності, типовості, офіціозу приміщення, і ця схибнутість простору в творі змушує завмерти і на деякий час виключитись з монотонної буденності.