ДВОЄ В РОЗШИРЕНОМУ ПРОСТОРІ

Олександр Хоменко, поет, есеїст
Літепло тамтого спогаду – водночас сяйне і відчайдушно-зникоме: середзим’я, Міленіум і його перші сезони в предковічному Києві, невеличкий хол у лівому крилі спілчанського будинку на Банковій, за вікнами повільно сіється сніг, на стінах роботи Олеся Бердника – світлі, езотерично-повні, надземно-нетутешні, проте зовсім не схожі на прохолодно-кристалічні артефакти загубленого в азійському безмежжі Реріха, що з ним Бердника часто порівнювали (кількома тижнями раніше цю виставку відкривала його дружина, Валентина Бердник-Сокоринська), у чотирикутнику прочинених дверей – сходи до «Енея» з гостинним шин-квасом, помірними цінами, настінними розписами Базилевича і міцними дубовими столами, за одним із яких вподобав був посиденькувати Григір Тютюнник.