ЗАКАРПАТСЬКА ШКОЛА: ЛІНІЯ НАСТУПНОСТИ
Володимир Кудлач, мистецтвознавець
В Україні історично сформувалося близько п’яти художніх шкіл. Яскраво вираженим національним характером вирізняється закарпатська школа живопису. Її значення виходить далеко за реґіональні межі.
Цьогоріч двом уславлениммайстрам, яскравим сучасним представників її другої хвилі – Юрієві Герцу і Володимирові Микиті – виповнилося вісімдесят. Вони мають високе державне визнання народного художника України, є лауреатами Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка. Ю.Герца і В.Микиту ставить поряд не лише час і географія, але й яскраво виражений індивідуальний талант, вірність заповітам своїх наставників: обоє навчалися у фундаторів закарпатської школи Й.Бокшая, А.Ерделі, А.Коцки, Е.Контратовича, Ф.Манайла.
СОФІЯ ФЕДОРЦЕВА ПРО МИКОЛУ БУРАЧЕКА
Чудові картини Миколи Григоровича завжди гріють, заставляють задуматись над життям, втишають сумбур у душі, дають велику естетичну насолоду.
Але ту велику радість, яку давали зустрічі з Мик. Григор., в мене не вистачає слів, щоби їх описати. Велика людяність, лагідний гумор, ніжний спокійний погляд добрих розумних очей. Він тепло і просто розмовляв і поводив себе з людьми. Любив людей і тонко відчував природу. Може, це й давало йому в поведінці з людьми великий внутрішній спокій, погоду душі. Може, й відсіля йшла притаманна йому тепла промінна усмішка, якої й досі не можу забути. Микола Григорович завжди відкривав переді мною правдиві скарби великого мистецтва.Сол[ омін] (псевдонім Бурачека- актора. – В.П.), будучи колись актором, часто ділився зі мною спогадами, спостереженнями.
ГЛИБОКО БАЧИТЬ – ТОНКО ВІДЧУВАЄ…
МИКОЛІ КУМАНОВСЬКОМУ - 60
Зоя Навроцька, мистецтвознавець
Творчий доробок Миколи Кумановського неосяжний та різноманітний. Це великі серії станкового малярства, графіка, творискульптури, інсталяції, колажі. Одначе все, що створив мистець, об’єднує виразно індивідуальна стилістика, щоодразу виокремлює його твори з-поміж строкатої української художньої культури. Миколі Кумановському не дорікнеш безпроблемністю. У творчості він не оминає гострих кутів сучасности, ба більше – намагається осмислити свою добу, долю свого народу, почасти лишаючи осторонь особистісне, індивідуальне. Кожна робота маестро – чи то графічний аркуш, або ж сюжетне полотно – спонукає глядача думати і співпереживати, шукати відповіді на питання, що їх ставить автор.
УКРАЇНСЬКА РЕКОНКІСТА
ПАМ'ЯТІ НІЛИ ЗБОРОВСЬКОЇ
Олександр Сопронюк, Асоціація українських письменників
«Я заберу себе мандрами…»
Згадалося…
Задорожив.
Канів, Бучак.
Там – Володимир Затуливітер, український поет першої руки. Його – вже в тих світах, але така жива філософська характерна пам’ ятна сутність. 2002 року, в зимі, на Водохреще, ховав мистця з друзями – штивно, по-гайдамацьки… Літературно- меморіальний музей. Могила. Садиба. Сад. Болить.
Дороге то все...
Полтавщина, Лубни.
Василь Барка, Василь Симоненко – од землі цієї обоє. Кров’ю. Долями – різними в часі, просторі, фізичному чині, але такими близькими за духом і посутньо.
АБИ ПЕТРОВИЧ НЕ ЗАСМУТИВСЯ
Роман Зінов’єв, незалежний журналіст
Напевне, десь строкато і знаково треба згадувати чоловіка на 40 днів та під ювілейну дату – 20-річчя УНА-УНСО, але тут не змусиш і не накажеш… Не віриться, що несподівано на розі тої чи тої вулиці, у центрі Києва, вже не постане з’ява – підібрана розважна постать Руслана Петровича – в чорних строях, а за туманової негоди ще й у чорному капелюсі… Не вірю в те – і все!
Ніколи не бачив Петровича розлюченого чи запечаленого чимось дрібним, непосутнім, неважливим. Його очі іноді лише випромінювали незадоволення чимось Великим: обличчя його одразу переставало світитися добром. Так воїн збирає силу – у руку – перед боєм, мовчки. Власні траґедії – лише в собі, не на публіку. Не знати, чого насправді не витримало серце тієї чорної миті? Той тромб… Певне, всього потроху набралося.
БОСИМИ НІЖКАМИ НА СНІГУ ПІД ВЕСЕЛУ СКРИПОЧКУ
Андрій Надєждін, художник, мистецтвознавець
Іноді час і місце збігаються таким чином, що подія, свідком чи учасником якої ти став, залишає в душі надзвичайний слід, спонукає дороздумів і довго не дає спокою. Нещодавно в Кіровоградському художньо- меморіальному музеї О.Осмьоркіна відкрилася виставка творів із музейної колекції сучасного українського образотворчого мистецтва під символічною назвою «Душа України ». Невеликий, але змістовний вернісаж, запропонований широкій глядацькій авдиторії, присвячено 20-річчю Незалежности України.
Переходжу від твору до твору, і переді мною як кадри кінохроніки постають картини українського життя двадцяти років незалежности. За останні два десятиріччя у нас відбулися величезні зміни суспільно-політичних та культурологічних обставин. Зі зняттям різних офіційних бар’єрів і табу з образів і тем, до яких можуть звертатися мистці на тлі розмаїття естетичних орієнтацій, досить швидко означилися особливості реґіональних мистецьких груп.
ТЕРОР ПРОТИ УКРАЇНСЬКИХ МУЗЕЙНИКІВ
Сергій Білокінь, доктор історичних наук
29 вересня 1926 року Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет і Рада Народних Комісарів УСРР визнали Києво-Печерськулавру Історично-культурним державним заповідником, перетворивши її на «Всеукраїнський музейний городок» (така дещо недоладна, суржикова була його офіційна – у постанові – назва) [1]. Першим його директором став П.Курінний. Петро Петрович Курінний [2] був археологом та істориком. 1918-го – викладач історії та географії Уманської класичної урядової гімназії, аз заснуванням Першої української громадської гімназії ім. Б.Грінченка його призначено на її викладача, а потім директора (голова президії шкільної ради – Іван Олексіїв). Завідував історичним музеєм Уманщини.1924- го передав музей Безвенглінському, а школу – Паляничці.
ХОДА ВІЧНОСТИ
Оксана Алексєєва, мистецтвознавець
Як культурний архетип образ Хортиці вже перетворився на один із чинників у боротьбі світоглядів – духовного, закоріненого в глибини української культури, та космополітично-споживацького. Тема Хортиці розлогою іконографією проникає у сучасний процес творення національного стилю. Найвідоміший український острів приваблює мистців насамперед як уособлення української долі, що в ній неповторно сплелися траґізм та звитяга. Міжнародний мистецькийпленер «Хортиця крізь віки», котрий дев’ятим разом відбувся в Запоріжжі з 26 серпня по 8 вересня 2011 року, і далі має за мету відроджувати в українському мистецтві історичний жанр. Утілюючи один із напрямів цього важливого процесу, пленер протистоїть неґативному впливу доволі аґресивного арт-бізнесу в Україні, зберігаючи недоторканим свою духовну складову.
НА КАНАЛІ, В ТІНІ СОБОРІВ:
ВЕНЕЦІЙСЬКА БІЄНАЛЕ І ТАМТЕШНЯ УКРАЇНСЬКА СВОЄРІДНІСТЬ
Олег Сидор-Гібелинда, мистецтвознавець
У цьому місті сучасному мистецтву, здавалося б, має бути зовсім сутужно. Всесвітня художня виставка, яка відбувається тут щодва роки, неминуче відчуває на собі конкуренцію мистецтва класичного, старовинного – випробуваного віками і просто чле-но-роз-діль-но-го (у сенсі – приступного звичайному розумінню). На практиці ж художники просто беруть на себе тягар відповідальности… і нерідко витримують його.
До того ж, 53-я Бієнале, що з примхи куратора обрала собі двозначне гасло «ILLUMInations », задекларувала рівняння на Тинторетто, три картини якого – «Творіння тварин», «Тайна вечеря», «Викрадення тіла святого Марка» – взято з музейних та церковних залів до Італійського павільйону.
ПОВОРОТНА МИТЬ
Андрій Гуренко, художник, мистецтвознавець
Світ, збудований людиною, ще ніколи не був таким галасливим та щільним, як зараз. Ідеться навіть не про рівень і кількість звукових коливань, щопороджені різними видами людської діяльности. Більшість інформації ззовні ми отримуємо завдяки зору. Наш час радикально і наскрізь візуалізований. Але що саме потрапляє в лінзу ока і крізь нервові закінчення мільярдами імпульсів крокує в нашу свідомість? Щодня нас атакує німий візуальний торнадо з вивісок, біґбордів, рекламних постерів і вказівників. Застигла музика архітектури губить свою мелодію й часову тяглість в адреналіновому біті зображень, щоне перетворюються на образ. Тиражоване море подоб не виявляє диво людської присутности, споріднености зтаємницею буття. Воно наповнене «іміджами » – спеціально сконструйованими засобами для стимуляції споживання.