КАРБ

Мішель Уельбек, 1998
…Активне використання алюзій, глузувань, інтерпретацій, гумору дуже швидко призвело до вихолощення мистецтва й філософії, перетворивши їх в узагальнену риторику. Будь-яке мистецтво, як і наука, – це засіб спілкування людей один з одним. Очевидно, тому, що ефективність та інтенсивність спілкування знижуються і можуть зникнути зовсім, якщо виникає сумнів у правдивості сказаного, в щирості зображеного (чи можна, наприклад, уявити собі науку, засновану на особистих інтерпретаціях?) Творче зубожіння, яке доводиться констатувати в різних царинах мистецтва, – не що інше, як зворотний бік такої характерної для сучасного суспільства нездатности до бесіди. Адже сучасна бесіда ведеться так, немов безпосереднє вираження якого-небудь почуття, емоції чи думки стало неприпустиме, як щось дуже вульґарне.

ЛУЙТРА В НЕБО

Петро Мідянка
ІЗ НЕНАДРУКОВАНОГО
Ходить тиха тінь Оскара Вайльда...
Янголина білизна манжет.
Міх ковальський і ясна кувалда.
Гупає за мостом Ержебет.
Може, нині накупити рижі
Й свальбові крутити голубці?
Що він вдіє в Мюнхені й Парижі,
Бо ж зелені плями на липі!

ПРЯНИЙ ЗАСОЛ ЗАКАРПАТСЬКОГО КРАЮ

Олександр Сопронюк, Асоціація українських письменників
«…На цих долинах упродовж тисячолітнього чужинства б’ ється сентиментальне українське серце ».
Ця сполука од Петра Мідянки, небесним чином поета, цьогорічного шевченківського лавреата на літературній царині, – з його розмови і з професором Володимиром Панченком( «Замість передмови » до поетичної збірки «Луйтра в небо »,Київ, видавництво «Темпора»,2010, що за неї його й премійовано). …
П’ятого березня 1997 року ми зібралися в актовій залі Могилянки на установчу конференцію Асоціації українських письменників. Перед цим Ігор Римарук, Тарас Федюк, Юрко Покальчук і Юрій Андрухович виклали членські квитки і вийшли з НСПУ.

УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО ХХ СТОЛІТТЯ

ПРОБЛЕМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ. ЧАСИ НЕЗАЛЕЖНОСТИ*
Орест Голубець, доктор мистецтвознавства
Звертаючи прискіпливий незаанґажований аналітичний погляд на мистецтво ХХ ст., на його проблемий відкриття, доходимо доволі прикрого висновку: панування тоталітарної ідеології та її «вірного » сателіта у вигляді соцреалізму окреслене в нас найтривалішим часовим відтином, що охоплює понад піввіку. Вільними від їхнього впливу залишаються лише близько тридцяти років на початку і п’ятнадцяти – наприкінці століття. Така ситуація принципововідрізняє нас не лише від загальноприйнятої европейсько- американської моделі історії новітнього мистецтва, а й навіть найближчих сусідів, країн колишнього так званого «соціалістичного табору » (наприклад, Польщі, Угорщини, Словаччини, Румунії), де спроби впровадження місцевих модифікацій соцреалізму тривали не більше 12-15 років.

РІЗДВЯНІ ЛИСТІВКИ

З АРХІВУ ПОДРУЖЖЯ СЛАВИ ТА ЯРОСЛАВА СТЕЦЬКІВ*
Ольга Різниченко, референт із питань культури Конґресу Українських Націоналістів
*Продовження. Початок у №4, 2011

Різдвяні листівки 50-х років були сповнені вірою в те, що невдовзі боротьбу за волю України буде завершено й люди матимутьзмогу повернутися з чужини до своїх домівок. Подружжю Стецьків у привітаннях дякувализа їхню жертовну посвятув ім’я Нації, просили бути обережними перед небезпекою кремлівських аґентів, писали, що молятьсяза них перед Богом як за членів своєї родини. З початком 60- х років тональність листівок змінюється: Стецькам зичать «видержливости» й Божого благословення у «скріпленні сил у твердій службі Поневоленій Батьківщині та в затяжній боротьбі за українську Правду».

БОЙЧУКІСТ ІВАН ЛИПКІВСЬКИЙ

ДО 120-ЛІТТЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
Ярослав Кравченко, кандидат мистецтвознавства

Біографічні дані про Івана Липківського доволі скупі. Народився 14 вересня 1882 року в містечку Липовці на Київщині у спадковій священичій родині. Батько – о. Василь Липківський, що «з перших кроків священства працював для відродження української церкви », 1921 року обраний митрополитом УАПЦ. Сина Івана теж готував до священичої справи, віддавши на навчання до Київської церковно-вчительської школи. Однак захоплення малярством перемогло, і, вже доволі досвідченим і зрілим юнаком, 1921 р. він розпочав навчання в майстерні монументального мистецтва УАМ (Українська академія мистецтв), переживши кілька реорґанізацій вишу.

ЛИСТИ З РЕЗИНЬЯЦІЇ: МИКОЛА ТРЕГУБ

Мирослава Крат, арт-менеджер
Тим, кого зацікавить постать Миколи Трегуба, пощастить знайти не так багато відомостей про життя мистця – і то в основному завдячуючи спогадам його друзів. Народився 20 березня 1943 року в селі Михайлівка Білоцерківського району на Київщині. Батько загинувпід час Другої світової, мати працювала в колгоспі. ЗакінчивКиївське художньо-ремісниче училище. Працював вантажником на кіностудії ім. О.Довженка, згодом – художником в Інституті археології Академії наук УРСР. Одружився і став батьком сина Мирослава.
Міцно товаришував і працював у творчому тандемі з художником Вудоном Баклицьким. Був членом мистецьких угрупувань «Рух» і «Нью бенд» та учасником андеґраундних виставок.

ЗЕМНЕ Й НЕБЕСНЕ НІНИ ДЕНИСОВОЇ

Оксана Ременяка, кандидат мистецтвознавства
Кожен твір Ніни Денисової – це повернення прадавніх символів у незворушно раціональний світ, який зруйнував здатність людини реагувати на справжнє.

Петро Бевза, мистець
У наш час, коли, здавалося б, усе сказано, і сказано багато разів, коли примітки до тексту стали актуальніші тексту й вербальна концепція домінує над чуттєвим образом, єдиним форпостом протистояння есхатологічному сприйняттю реальности є мистецтво, емпіричне по суті й наративне за висловленням.

МЕВА

ДО 130-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ХРИСТІ АЛЧЕВСЬКОЇ
Марія Заїченко, старший науковий співробітник Харківського літературного музею
Христя Алчевська була «останньою пещеною дитиною » Олексія Кириловичаі Христини Данилівни Алчевських, котрі створили в Харкові другої половини ХІХ століття модний літературний салон (клуб), – так потрактували б модерністи, а народники назвали б їхній дім ще патетичніше, щось на кшталт «цитаделі української культури». Христя була в сім’ї натурою чи не найгармонійнішою, бо не тільки співала й малювала, а й мала акторські здібності. Та залишилася на все життя відданою літературі. З іншого боку, в ній, можливо, найконтрастніше поєдналися риси характеру батьків, що вплинули на її творчість, котруможна кваліфікувати як слобідський модернізм народницького типу.

МИСТЕЦТВО ПИСАНКАРСТВА

Оксана Білоус. Мистецтво писанкарства: Альбом. – Київ, 2012. – 160 с.: іл. 750
Оксана Білоус

…Із глибин тисячоліть пронесли теплі й мудрі руки жінки маленьке диво – писанку. Пташине яйце, що є символом життя, на очах перетворюється в оберіг, знаки якого молитовно звертаються до Творця, укріплюють добрі сили й відвертають лихі. Писанка – це вічна оповідь про сотворення життя. З’являлися та зникали народи, виростали та руйнувалися міста, розквітали та занепадали культури, а писанка живе, щорічно відроджуючись, як птах Фенікс, у ритмі сонячних свят, розповідаючи нащадкам про вічність, таїну життя, смерти та воскресіння. Альбом «Мистецтво писанкарства » укладений київською писанкаркою Оксаною Білоус, заслуженим майстром народної творчости України, членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України.