Журнал «Артанія» – спадкоємець альманаху «Артанія», що його започаткував і редагував протягом 10 років (1995-2005) Микола Маричевський (1961-2005) – журналіст, історик мистецтва, публіцист, протягом 15 років – головний редактор журналу НСХУ «Образотворче мистецтво», секретар НСХУ, член Національної спілки художників України та Національної спілки журналістів України, видавець, автор оригінальних проектів. Завдячуючи Миколі Маричевському побачили світ близько 100 мистецьких альбомів, книг, каталогів: зокрема, дві багатотомні серії «Наш час – наш простір» (творчість вітчизняних художників, що несуть глибинні засади питомого українського образотворення) та «Скрижалі духу» (творчість українських мистців поза межами Батьківщини). Цим проектам передувала копітка праця М. Маричевського не тільки над вивченням, дослідженням мистецького процесу в Україні, а й формування нових засад мистецтвознавчого погляду на новітні мистецькі процеси кінця ХХ початку ХХІ століття. Усе висвітлювалось на сторінках редагованих ним «Образотворчого мистецтва», та альманаху «Артанія».

КОНЦЕПЦІЯ ЖУРНАЛУ

Альманах «Артанія», а з 2005 року квартальник «Артанія» має свою специфіку – культурологічне спрямування: висвітлює питання історії мистецтва, психології творчості, критики, публіцистики. Протягом десятиріччя увазі читача пропонувалися аналітичні статті про особливості сучасної образотворчої семантики та структури мистецького процесу, матеріали, що розкривали своєрідний погляд на свіже розмаїття вітчизняної арти, ті, що відкрили або повернули в Україну десятки забутих і незнаних українських талановитих імен.

Журнал гуртує довкола себе знаменитих мистців, науковців, письменників, критиків. Своє слово вже сказали Ігор Качуровський (США) про Мілонадіса, Мирослава Мудрак (США) про Аку Перейму, Джовн Мері (Канада) про Василя Курилика, Ярослав Лешко (США) про Якова Гніздовського... На сторінках видання представлена творчість Прокопа Колісника (Словаччина), Аркадії Оленської-Петришин (США), Наталки Гузар (США), Мирослави Чорній (Австралія)... Психологія творчості, філософія мистецтва, проблеми мистецької свободи висвітлювались у статтях Івана Фізера (США), вітчизняних науковців Марини Протас, Володимира Куєвди, Сергія Верговського, Карла Звіринського. Уперше в Україні на сторінках «Артанії» опубліковані праці Володимира Шаяна (Великобританія) «Фольклор на свідомості нації».Так часопис об’єднав материкову Україну з діаспорою, аби виокреслити цілісну структуру мистецького процесу. Резонансно читались неперевершені романи В’ячеслава Медвідя, есеї Ігоря Бондаря-Терещенка, поезії Валерія Іллі, друкувалися поети лаврської школи Микола Воробйов, Олег Лишега, Іван Семененко – «незаконні діти української літератури» – тієї літератури, яка ніколи не була ні радянською, ні антирадянською, ні патріотично-перебудовчою, а завжди мала свій європейський рівень, свій універсальний контекст, свою відкритість загальнолюдській культурі.

Тематично-ідейна спрямованість видання спонукала до слова-думки, аби роздумували самі художники. Чи не вперше подавалася творчість на сьогодні добре знаних Миколи Малишка, Миколи Мазура, Андрія Антонюка, Дмитра Стецька, Віктор Гонтаріва, Миколи Кумановського, художників одеської школи.

До редакційної колегії входили поважні науковці: Ярослав Дашкевич, Роман Яців, Сергій Верговський, Мирослава Мудрак (США); художники: Андрій Ментух (Польща), Сергій Савченко, Микола Малишко, Ярослава Мотика, Микола Кумановський, Дмитро Стецько, Микола Степанов; письменники, Микола Ткач, Ігор Калинець.

Засновник журналу визначив провідну мету – єднати-гуртувати усіх тих, хто й надалі працює і творить у річищі Великого стилю народного мистецтва – великого стилю культури. Тому за часописом завжди лишається узгодження тем, мова – питома українська лексика, особливо синтаксис, стилістика. Свідомо відсутня реклама, яка може понижувати творчий чин та інтелектуальну потугу журналу, привносячи елементи поп-культури та гламуру.

На сьогодні журнал видається самотужки, завдячуючи приватній ініціативі, ситуативній матеріальній і добровільно-фаховій підтримці колег, фінансовій допомозі найближчих друзів.