РАЮВАТИ – І БУТИ САМОТИНОЮ

Олександр Хоменко, поет, публіцист, літературний критик
Ірині Кривенко – на подяку 
З усієї письмацької братії «старого світу» про ці терени найкраще написати міг би не котрийсь із легковажних туристів бальзаківського штибу, що вони, нехай навіть і долітаючи до середини Дніпра, повертались до своїх паризьких гніздів’їв, так нічого й не побачивши і не зрозумівши, – а Герман Гессе. Цей самітник і дивак, «приятель метеликів і ящірок, друг книг і релігій», хоча й не збивав пилюки на наших шляхах, проте знався на речах для них найпожи- точніших: на чесноті досконало чекати, таємних знаках ріки й перевізника, на мандрівках до Країни Сходу… Бо й направду: на нашій Наддніпрянщині – а мова саме про неї – скоромовка підстаркуватого Окциденту майже не відлунює. Тут ніколи не бростились готичні стрільчасті вікна, не снували монмартрівськими примарами репліканти старого жидівського анекдоту, тут успокоєність та епіка, «на пасіці», «дари в Чигирині», з гуркотом обертаються молитовні барабани, жовте вбрання лам лопотить на вітрі, і в щодругій хаті – іконографічна герметика «Козака Мамая» (композиція, нагадаю, – довершено буддистська).