ТАРАС ШЕВЧЕНКО

Іван Дзюба, академік Національної академії наук України
Про Тараса Шевченка – поета і людину – написано вже не одну сотню книжок мовами різних народів світу, не одну тисячу наукових розвідок та публіцистичних і популярних статей, і несть числа виголошеним на його честь доповідям та промовам. Обсяг Шевченкіани можна порівняти хіба що з обсягом літератури про найвизначніших світових поетів і мистців. Але чим він, мабуть, з-поміж них усіх вирізняється (власне, чим його вирізнено зусиллями його сучасників і нащадків), то це в кількості й різнорідності модифікацій його образу – стереотипів сприйняття, що випали на його долю, починаючи з того, коли він сам дав привід, назвавши свою першу збірку поезій «Кобзар». Утім, кобзар – образ дуже місткий, і надається він для символічного переосмислення, яке й розкриває Шевченкова поезія, хоча символічну глибину цього образу не всі сприймають.